/Files/images/avramvna/Слайд9.GIF

Навчальний експеримент у школі є основою вивчення фізики. Без перебільшення можна сказати, що якість знань і практична підготовка учнів з фізики перебувають у прямій залежності від якості фізичного експерименту. Шкільний фізичний експеримент підводить учнів до розуміння сучасних фізичних методів дослідження, виробляє у них практичні вміння і навички.

Під системою навчального експерименту розуміють сукупність взаємопов’язаних предметів навчального обладнання, методів і методичних прийомів, що відповідають домінуючій концепції навчання і виховання.

Пройшовши тривалий шлях розвитку, шкільний фізичний експеримент перетворився з окремих дослідів у струнку систему навчального експерименту, яка охоплює такі його види:

1) демонстраційні досліди, виконувані вчителем;

2) фронтальні лабораторні роботи;

3) роботи фізичного практикуму;

4) експериментальні задачі;

5) позакласні досліди;

Усі ці види шкільного фізичного експерименту підпорядковані загальній меті навчання і виховання. Проте, крім цієї загальної мети, кожен вид навчального експерименту має більш вузьке цільове призначення, свої особливості в методиці і техніці проведення експерименту.

Під демонструваннями з фізики розуміють покази фізичних явищ і зв’язків між ними. Демонстрування звичайно поділяють на дві групи: демонстрування самих фізичних явищ і демонстрування засобів унаочнення (моделей, плакатів, слайдів та ін.). Обидві ці групи демонструвань взаємно доповнюють одна одну, але основою для педагогічного процесу є перші з них, тобто демонстрування дослідів.

Демонстрування дослідів — активний цілеспрямований процес, у ході якого вчитель керує відчуттям та сприйманнями учнів і на їх основі формує певні поняття й переконання. Метод і завдання демонструвань можуть бути різними. Здебільшого я їх застосовую при розв’язуванні таких дидактичних завдань:

а) створення початкових уявлень про фізичні явища (наприклад, демонстрування механічних рухів, теплової дії струму);

б) формування фізичних понять;

в) встановлення функціональних залежностей між величинами (демонстрування залежності опору провідників від температури, залежність прискорення тіла від його маси та ін.);

г) підведення учнів до розуміння сучасних фізичних методів дослідження (осцилографічного, стробоскопічного, спектрального та ін.);

д) показу практичного застосування фізичних законів в інших науках і техніці;

е) розкриття принципів, покладених в основу деяких технологічних процесів (електрофарбування, електроіскрова обробка матеріалів, міднення та ін.);

є) показу в мініатюрі природних явищ (грім, блискавка, північне сяйво, райдуга);

ж) формування практичних умінь і навичок у поводженні з фізичною апаратурою.

Демонстрування дослідів завжди пов’язане з відповідними поясненнями вчителя. У зв’язку з цим важливого значення набуває доцільне поєднання класного експерименту із словом учителя. Відомий педагог професор Л. В. Занков визначив чотири форми поєднання слова вчителя і демонстраційного експерименту.

І ф о р м а. Учні дістають навчальну інформацію, спостерігаючи дослід, у процесі проведення якого вчитель дає відповідні вказівки і пояснення, спрямовує в бажаному напрямі розумову діяльність учнів.

ІІ ф о р м а. Учитель, спираючись на спостереження учнями наочних об’єктів і на наявні у них знання, веде їх до усвідомлення і формування таких зв’язків у явищах, яких учні самостійно не можуть побачити в процесі сприймання.

ІІІ форма. Відомості про об’єкт, що вивчається, учні дістають від вчителя, а засоби унаочнення і досліди є підтвердженням або конкретизацією словесних повідомлень.

ІV ф о р м а. Спираючись на відомості, одержувані учнями в процесі спостереження, учитель повідомляє про такі зв’язки між явищами, які безпосередньо учнями не спостерігаються, або робить висновок, об’єднуючи, узагальнюючи окремі результати спостережень.

Експериментально встановлено, що більш міцні й свідомі знання дають І і ІІ форми поєднання демонструвань і слова вчителя. Тому цим формам я надаю перевагу над іншими при проведенні демонстраційного експерименту з фізики.

Демонстраційний дослід передає інформацію в основному за допомогою зорових образів, тому забезпечення доброї видимості під час демонструвань — одна з найважливіших вимог до нього. Ігнорування цієї вимоги, як правило, приводить до порушення дисципліни і втрати учнями інтересу до питань, що розглядаються на уроці. Потрібна видимість забезпечується відповідним конструюванням приладів, розміщенням їх, а також застосуванням деяких спеціальних заходів і прийомів, вироблених практикою викладання.

Не менш важливою вимогою до демонстраційного експерименту є наочність його. Під «наочністю» розуміють чітку й зрозумілу постановку досліду. Для цього слід складати найбільш прості установки, використовувати уже знайомі учням прилади. Я завжди намагаюся досягти потрібного результату найпростішими засобами.

Кожне демонстрування має бути переконливим, не викликати сумнівів у достовірності здобутих результатів. Тому, проводячи демонстраційний дослід, повністю виключаю або зводжу до мінімуму різні побічні явища, які можуть відвертати увагу учнів від основного. Для цього інколи проводжу додаткові досліди. Наприклад, проводячи досліди з тілами різних мас, треба насамперед переконати учнів у тому, що тіла справді мають різну масу.

Психологічні дослідження показують: чим сильнішою буде дія досліду на органи чуттів, тим міцніше він запам’ятовується. Тому демонстраційні досліди мають бути достатньо емоційними для збудження в учнів почуттів «здивованості», «захоплення», «незвичності», тобто почуттів, необхідних для виникнення проблемної ситуації. Одним з найважливіших факторів педагогічного процесу є раціональне використання часу. Я завжди стежу, щоб темп виконання досліду відповідав темпу сприймання учнями демонстраційного матеріалу. Значно економлю час на уроці попередньою підготовкою досліду. Наприклад, тривалість кипіння води при зниженому тиску можна значно скоротити, якщо воду брати не холодну, а заздалегідь підігріту.

Важливою методичною вимогою до демонстраційних дослідів є їх надійність. Невдале демонстрування завжди порушує нормальний хід уроку, підриває авторитет учителя і призводить до дезорганізації роботи в класі. Надійності дослідів добиваюся ретельною підготовкою їх, багаторазовою перевіркою, вибором найбільш вдалих приладів і деталей.

Проведення дослідів має сприяти естетичному вихованню учнів. Критерієм естетичності досліду є насамперед якість створення потрібних ефектів для правильного формування уявлень про виучуване явище.

Проведення будь-якого досліду здійснюю при суворому дотриманні правил техніки безпеки.

Для забезпечення доброї видимості дотримуюсь таких правил:

Ні сам вчитель ні його руки не повинні закривати прилади.

Окремі прилади чи їх частини не повинні затінювати один одного. У зв'язку з цим прилади розношу не тільки по горизонталі, а й по вертикалі, застосовуючи різні підставки і столики.

Прилади потрібно добре освітлювати. Для цього застосовую спеціальні освітлювачі і екрани. Досліди зі світловими явищами, які слабо спостерігаються, проводжу в темноті.

Якщо явища відбуваються в безбарвних тілах чи рідинах, то їх роблю видимими одним з методів контрастування: підсвічуванням чи підфарбуванням.

Якщо предмет обертається у горизонтальній площині, то його помічаю вертикальними позначками на видимій стороні.

Явища, які відбуваються в горизонтальній площині, демонструю учням за допомогою похилих дзеркал.

Якщо жоден з перелічених засобів не дає результату, то користуюсь тіньовим проектуванням на екран, або можна використовувати телевізійну камеру.

Програмами з фізики для середньої школи значна частина навчального часу відводиться на самостійне виконання учнями лабораторних робіт. При вивченні окремих питань програми учні під безпосереднім моїм керівництвом виконують фронтальні лабораторні роботи. Особливістю їх є те, що всі учні класу одночасно виконують ту саму роботу. Це полегшує мою працю на уроці, даючи можливість оперативно керувати діяльністю учнів, контролювати хід виконання роботи на кожному її етапі. Залежно від змісту і складності фронтальної лабораторної роботи на виконання її відводжу від 5 до 45 хв.

Одним з видів навчального експерименту є фізичні практикуми, до яких включаються складніші лабораторні роботи, які можуть бути проведені в кінці великих розділів. Особливістю фізичних практикумів є те, що при проведенні їх учні одночасно виконують різні роботи. Фізичні практикуми, як і фронтальні лабораторні роботи, учні виконують індивідуально або групами (2—3 учні) залежно від наявності приладів у кабінеті.

Виконуючи фронтальні лабораторні роботи, учні досліджують чи розглядають одне або невелику кількість споріднених питань. Якщо проводжу фізичні практикуми, то в них включаю ширше коло питань, які стосуються всього розділу або навіть різних розділів.

Кількість вказаних у програмах лабораторних робіт, як і демонстраційних дослідів, є обов’язковою. Але інколи замінюю лабораторні роботи рівноцінними їм або більш ефективними. Обов’язковими є також організаційні форми проведення лабораторних робіт: передбачені програмами фронтальні роботи виконую фронтально. Інколи розширюю кількість фронтальних лабораторних робіт, якщо для цього є відповідне обладнання і роботи органічно вплітаються в процес вивчення того чи іншого матеріалу. Особливо це роблю при вивченні тих розділів, в яких кількість фронтальних робіт, передбачених програмами, незначна.

Основна мета лабораторних робіт: ознайомити учнів з експериментальним методом дослідження фізичних явищ; формувати розуміння принципів вимірювання фізичних величин, оволодіти способами і технікою вимірювань, а також методами аналізу похибок.

Навчальний фізичний експеримент — одна з найважливіших ділянок у системі оволодіння матеріалом фізики. Аналіз дидактичних можливостей навчального експерименту показує, що він може бути використаний на різних етапах вивчення матеріалу та з різною дидактичною метою.

При вивченні фізики велику увагу приділяю дослідницькій роботі. ( Додаток 1) та домашнім дослідам і спостереженням. ( Додаток 2)

Домашній експеримент - лабораторні роботи, які виконуються учнями вдома за завданням учителя. При цьому учні користуються предметами домашнього вжитку або самостійно виготовленими найпростішими приладами.

Широкі можливості при виконанні лабораторного експерименту з фізики має використання комп'ютерної техніки на різних етапах цієї роботи. Використання комп'ютера дозволяє графічно подати будь-яку математичну функцію (залежність між певними фізичними величинами), моделювати фізичні процеси, складні фізичні та технологічні установки, розглядати фізичні процеси в динаміці. Застосування аналогоцифрових перетворювачів дає можливість використовувати комп'ютер під час виконання лабораторних робіт для вимірювання фізичних величин та графічної інтерпретації протікання фізичних процесів. Застосування електронно-обчислювальної техніки під час обробки результатів експерименту дозволяє уникнути великих затрат навчального часу на виконання одноманітних обчислень та збільшити частку творчої роботи школярів.

Поряд із тим, використовуючи комп'ютер у лабораторному експерименті, слід пам'ятати, що моделювання фізичних процесів на комп'ютері мало сприяє формуванню в школярів експериментаторських умінь та навичок. Адже комп'ютер лише моделює фізичний експеримент, а модель ніколи не може подати вичерпні відомості про явище. Тому використання комп'ютера в лабораторному експерименті повинне доповнювати, але не підмінювати його. Учні повинні вміти працювати з реальними фізичними приладами, збирати експериментальні установки, користуватись вимірювальними приладами. Моделювання ж різноманітних ситуацій, наприклад під час роботи "конструкторами електричних кіл" та іншими аналогічними комп'ютерними програмами, дозволить швидше пізнати закономірності тих чи інших процесів і явищ.

Найчастіше комп’ютер використовую для демонстрацій презентацій під час уроку. Це один з найзручніших способів використання комп’ютера, причому до створення презентацій (опорних конспектів) можна залучати учнів. Робота з презентаціями вимагає мінімальних алгоритмічних знань. Наприклад презентації «Механічна робота», «Механічна енергія», «Золоте правило механіки», презентації про будь – які фізичні явища природи, про вчених, дослідження якогось явища, відеофільми з життя вчених, історії деяких відкриттів та інші можуть бути використані як учителем при проведені уроку, факультативу, так і учнями в самостійній роботі. А можливості використання Інтернету зараз необмежені. Звичайно, для того, щоб використовувати ІКТ під час навчального процесу, треба учнів навчити користуватися комп’ютером та Інтернетом.

Таким чином, комп’ютер в навчальному процесі виконує декілька функцій: служить засобом спілкування, партнером, інструментом, джерелом інформації, контролює дії учня, створює проблемні ситуації і надає йому нових пізнавальних можливостей.

/Files/images/avramvna/IMG_20190327_150650.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 213

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.